У Росії зростає кількість убивств та нападів, скоєних учасниками війни проти України. Точної статистики на цей час немає. У лютому 2025 року видання «Вёрстка» підрахувало, що протягом трьох років з початку так званого Так в Росії, згідно із озвученою Путіним термінологією, називають повномасштабну війну проти України ті, хто повернулися з фронту, убили та покалічили понад 750 громадян РФ. Більшість злочинів має побутовий характер і відбувається на ґрунті зловживання алкоголем. Однак, ще одним небезпечним фактором є те, що російська влада пішла на залучення до участі у бойових діях кримінальних злочинців, які скоїли важкі злочини, і навіть серійних убивць та ґвалтівників.
Проєкт Радіо Свобода Сибір. Реалії розповідає про такі випадки.
У 2025 році 64-річний Ваган Сафарян, який чекав на суд за подвійне вбивство, написав заяву про бажання укласти контракт із Міноборони РФ і вирушити на війну з Україною. Буквально кілька років тому Сафарян звільнився з колонії, де провів 18 років за інше вбивство.
Бажання серійного вбивці Міноборони Росії задовольнило. За даними низки ЗМІ, навесні 2025-го кримінальну справу Сафаряна призупинили і він вирушив у складі підрозділу штурмовиків у так звану «зону СВО».
Інший серійний убивця – 63-річний Юрій Гриценко із Зеленограда – з літа 2024 року служить у санітарно-евакуаційному взводі. На волю Гриценко, який убив як мінімум п’ятьох людей, вийшов у 2023 році. Контракт він підписав у колонії, де 13 років провів в одиночному карцері через напади на співробітників та інших ув’язнених.
Журналісти Сибір. Реалії поговорили з родичами та знайомими Сафаряна, а також із сусідами Гриценка. Усі вони бояться повернення вбивць і досі не вірять, що серійним маніякам видали в руки зброю замість того, щоб тримати їх у місцях позбавлення волі.
«Він по-любому винен в інших убивствах»
Коли Сафаряну було 32 роки (це був 1993 рік), він переїхав до Астрахані з Баку, де народився і виріс. Навчався в бакинській школі № 178. Еміграція до Росії була пов’язана з так званою Першою карабаською війною.
– Ми з ним з однієї паралелі. Пам’ятаю, що далі 8 класу він не вчився, хоча залишався в Азербайджані. Був тихим, одинаком. Шпана на ті часи була небезпечна – групками ходили і в малюків гроші вимагали. Пізніше й дорослих грабували.
Ваган із ними не водився, тому я була шокована, коли дізналася, що «астраханський душитель» – це він. У шкільні часи за ним нічого такого не помічали – сім’я повна, благополучна. Можливо, війна і спішний від’їзд якось його зламали. Ми теж дуже швидко зібралися, поїхали з Баку, як і багато вірмен. Залишатися було небезпечно, – говорить Карина (повне ім’я не вказуємо задля безпеки співрозмовниці). – У Росії в багатьох жила рідня, намагалися їхати куди завгодно, але де є рідні люди. Навіть до Сибіру.
Ваган разом із сім’єю поїхав з Азербайджану до Астрахані у 32 роки, коли почалася Карабаська війна (між азербайджанськими та вірменськими збройними формуваннями за контроль над Нагірним Карабахом).
У сім’ї Сафарян в Астрахані живуть родичі, вони підтвердили редакції, що в 1993 році Ваган приїхав до них.
Ваган Сафарян, фото з соцмереж
– Проблем [у сім’ї Сафарян] особливих тут не було, прописку дали як біженцям. Ваган роботу швидко знайшов. За два роки вже одружився, – розповідає одна з родичок.
За її словами, родичі не спілкувалися тісно – про його арешт і звинувачення наша співрозмовниця дізналася вже після суду.
– У місті велика діаспора [вірмен], усі одне одному допомагали. Тому батьки мені говорили про 90-ті – що ми не бідували так, щоб іти на злочини. Але про нього говорили, що він пішов у кримінал, товаришував із тими, хто обносив квартири. Але не тільки він [із сім’ї Сафарян]
Перше підтверджене вбивство Сафарян скоїв через рік після народження своєї першої дитини.
У 1998 році під час квартирної крадіжки він задушив 67-річну жительку Астрахані та її 37-річну доньку. За даними слідства, причиною була сума у 45 тисяч рублів, яку вбиті зберігали вдома.
– Гроші на ті часи чималі. Квартиру не купиш, звісно. Але це було приблизно 20 звичайних зарплат, – говорить жителька Астрахані Ольга Василівна (ім’я співрозмовниці змінено задля її безпеки). – Я пам’ятаю це вбивство досі, хоча тоді пограбування часто траплялися. Жила недалеко, поряд із Яблокова (вулиця, на якій стався злочин). Убивцю тоді не знайшли. Тільки рік тому заговорили про те, що це був Ваган Сафарян – начебто, сам проговорився в колонії, де відбував термін за інше вбивство.
У 2004 році Сафаряна затримали за вбивство знайомого, який не віддав йому картковий борг. Згідно з рішенням суду, співучасниками вбивства стали ще троє, включно з Баян Сафарян, родичкою Вагана.
Самого Вагана Сафаряна у 2005 році засудили до 19 років позбавлення волі в колонії суворого режиму й етапували до виправної колонії №2 в Астрахані. Там Сафарян отримав від адміністрації колонії вісім заохочень за хорошу поведінку, а у 2023 році йому схвалили умовно-дострокове звільнення і залишок терміну він відбував на примусових роботах.
Примітно, що ще у 2011 році, будучи ув’язненим, Сафарян завів сторінки в соцмережах, на які досі підписані його родичі та знайомі. Після виходу з колонії у 2023 році Ваган трохи більше року прожив в Астрахані. І, за словами місцевих жителів, намагався в мережі знайомитися з молодими дівчатами, «на щастя, без успіху». У листопаді минулого року його знову заарештували, обвинувативши у подвійному вбивстві матері та доньки, яке він скоїв у 1998 році.
За подвійне вбивство, скоєне групою осіб і пов’язане з розбоєм, Сафаряну загрожувало від восьми до 20 років колонії, а з урахуванням попереднього злочину його могли засудити до довічного позбавлення волі. На допиті Сафарян визнав провину, а в ході слідчого експерименту показав, як душив жінок.
Його затримали в Астрахані 17 листопада 2024 року, однак не минуло й пів року, як убивцю звільнили з астраханського СІЗО-1.
Ваган Сафарян
– Сказали, що підписав контракт із Міноборони Росії та вирушив на «СВО». Штурмовиком. У липні вже пішов, а справу проти нього призупинили 29 квітня. Ми спочатку не повірили, бо вік – йому тоді було 63 роки вже (12 травня 2025 року Вагану Сафаряну виповнилося 64 роки). Але сказали, що розширили вік контрактникам – до 65 років беруть. Не віриться, так, що таким людям.. ось так – мало того, що відпускають, їм же зброю в руки дають, – говорить родичка Сафаряна.
Ольга, сусідка вбитих Сафаряном жінок, зізнається, що після новин про його звільнення перестала спати – вона досі живе в Ленінському районі Астрахані. Ольга сумнівається, що вбивство матері та доньки було його першим злочином і впевнена, що він скоїть «ще багато» вбивств.
Під постами про помилування Сафаряна жителі Астрахані переважно залишають панічні коментарі:
- «Навіщо маніяків відпускають? Я в а**рі від влади»
- «Утече виродок знову»
- «Дітлахам буде на уроках мужності у вуха с***и»
- «Як можна такого звіра посилати на СВО? Йому місце 1.5 метра під землею»
- «Всяка нечисть лізе в Україну, одні за грошима, інші щоб зняти судимість»
- «Глава ВТБ Костін РАПТОМ виявив, що величезні військові витрати нічого не дають країні. Каже: військові витрати великі, а продукція, яка потрапляла б на ринок, на них не виробляється, військова продукція вся відлітає кудись. Вона не кудись відлітає. Вона відлітає в будинки мирних людей. Росія витрачає трильйони просто на те, щоб убивати людей і знищувати міста. А не пробували НЕ ВОЮВАТИ? Не пробували витратити гроші на гідне життя російських людей похилого віку? на упорядкування російських міст? на пожвавлення російських регіонів, що вимирають? Хоча про що я. Жити без ідіотського марення про імперію, мирно, гідно, поважаючи сусідів, піклуючись про людей, а не вбиваючи їх – це ж нетрадиційні, чужі для Росії цінності».
Інші обурюються тим, що подібні добровольці можуть бути небезпечні для співслужбовців:
- «А про те, що співслужбовці його заснуть і не прокинуться, ніхто не думає...»
- «так він(за амністією!) у Кремлі, в путіна в охороні, «служити» буде....»
Хтось зазначає, що вбивцю відправили до таких же вбивць:
- «Там такі самі і співслужбовці»
- «Ось тому і відправляють його на СВО, щоб підтвердив свій статус. Переатестація називається».
«Чикатило із Зеленограда»
У червні 2024 року стало відомо про звільнення через контракт із Міноборони РФ ще одного серійного вбивці. 62-річний Юрій Гриценко, за даними правозахисників із Мордовії, вже близько року служить у санітарно-евакуаційному взводі.
Гриценко скоїв мінімум п’ять вбивств, ще десятьох осіб він серйозно поранив молотком. Він нападав на жінок, і лише в одному випадку потерпілим був чоловік.
У ЗМІ злочинець «прославився» як «Зеленоградський маніяк», «Зеленоградський Чикатило» та «Зеленоградський молотобоєць».
За словами слідчих, які вели його справу, Гриценко на допитах зізнавався, що молоток йому був добре знайомий – батько був столяром, крім того, йому «подобався звук удару молотка по людському тілу».
Юрій Гриценко народився і виріс у Зеленограді, там же насилу закінчив школу. Йому поставили діагноз межова розумова відсталість внаслідок родової травми.
Перше підтверджене вбивство Гриценко скоїв у 1993 році. На той час він встиг відслужити в армії, влаштуватися на роботу в міліцію, одружитися і завести двох дітей. У 1991 році він був звільнений з міліції за пияцтво. У той же період часу він п’яним вломився в школу, вибивши двері, а потім розбив вікна в яслах. Його затримали, але не стали ставити у провину навіть хуліганство, «врахувавши наявність малолітніх дітей». У липні 1993 року він забив до смерті сковородою повію. Слідчим заявив, що вона намагалася його обікрасти. У 1994 році йому присудили 9 років і етапували в колонію Оренбурга. Звільнили Гриценка на 1,5 року раніше терміну, він повернувся до Зеленограда, влаштувався вантажником, але продовжив пити. Наприкінці 2001 року дружина розлучилася з ним.
За п’ять місяців 2001 року Гриценко скоїв 14 нападів на жінок. Чотири з них закінчилися загибеллю жертв.
Фоторобот Юрия Гриценко
– До літа розмови про маніяка серед жителів стали постійними, мама досі цей час згадує – яку розмову не починали, все зводилося до нього. За дітей дуже боялися, хоча нападав він на жінок.
У тому, що злочинець реальний, що це не чутки, ніхто не сумнівався. У лікарню привозили нових і нових жінок із черепно-мозковими травмами. Описували всі маніяка по-різному, але потім виявилося, що фотороботи – взагалі не збігалися з убивцею.
Він підкрадався ззаду і тільки частина жінок встигала повернутися, – говорить одна з мешканок Зеленограда Олена (ім’я змінено задля безпеки співрозмовниці). – Я ще маленька була, але мама пам’ятає, як перестала випускати мене одну на подвір’я, як перестала ходити на роботу через парк повз Чорне озеро (у цьому районі сталася основна маса нападів). Люди вже не довіряли міліції – всі на вухах стоять, розслідують, а напади тривають. Мужики самі групками по кілька людей ходили «у патрулі». Весь інший город шарахався від цих місць. Звісно, навіть удень. Він же вдень і нападав. У вересні напади в нас припинилися, але гуляти ми там так і не стали.
У вересні 2001 року, за словами старшого слідчого УВС «Лівобережний» Ірини Хлизової та Давида Оганяна, Гриценко недовго лежав у психіатричній лікарні. До цього часу Гриценко вже кілька років перебував на обліку в психоневрологічному диспансері, перший курс лікування від шизофренії пройшов ще до свого першого арешту в 1993 році.
Після виходу з психлікарні Гриценко став скоювати напади вже в Москві – 19 жовтня напав із молотком на жительку Північного округу, потім протягом тижня побив молотком ще трьох.
Пізніше, в серії фільмів «Документальний детектив», слідчий з особливо важливих справ прокуратури Москви Давид Оганян згадував, що Гриценко переглядав усі газети, де друкували фото його жертв.
«Він мені під час допиту говорив, що читав про себе це все. Але зупинитися не міг. Коли читав, дав собі слово, що «робити так більше не буду». Але минуло 2–3 місяці, і він знову скоїв те ж саме», – згадує Оганян.
Так Гриценко намалював молоток, яким убивав жінок
Одній із жертв вдалося вихопити молоток із рук маніяка і втекти. Пізніше слідчі зазначили, що саме вона правильно описала зовнішність Гриценка.
Проте, злочинця спіймали не за допомогою фоторобота. Його затримав молодий водій автобуса Анатолій Сухов. 19 листопада 2001 року він ішов парком Дружби в Москві й помітив конфлікт між чоловіком і жінкою.
«Я спочатку подумав, що парочка свариться. Влізати не хотів, але потім побачив, що жінка лежить на землі, а цей підбирає її сумку. Я йому: «Гей, ти що робиш?!»,, він повернувся і пішов із молотком уже на мене», – згадує Сухов у документальному фільмі «Зеленоградський Чикатило».
Анатолій скрутив маніяка і дочекався наряду міліції. Остання жертва Гриценка отримала важкі травми, але вижила.
Сам затриманий зізнався у всіх 14 нападах. У квітні 2002 року судово-медична експертиза зробила висновок, що у Гриценка «хронічний алкоголізм із психопатизацією особистості на органічно неповноцінному ґрунті». Однак його було визнано осудним, що дало змогу Московському міському суду засудити Юрія Гриценка до 25 років позбавлення волі. Верховний суд Росії скоротив термін покарання до 22 років.
Маньяк, отпущенный на свободу за контракт с Минобороны - Юрий Гриценко
Гриценка етапували в республіку Мордовія, ВК-10 у селищі Ударний. Там його психічний стан погіршився настільки, що через постійні напади на співробітників колонії та інших ув’язнених його на 13 років посадили в одиночний карцер.
У 2015 році його допустили до майстерні з деревообробки, оскільки адміністрація колонії побоювалася допускати його до роботи з металевими предметами та інструментами.
У 2020 році через погіршення психічного стану Гриценка помістили під особливий нагляд психіатричної комісії, яка мала регулярно оцінювати ступінь його осудності.
14 червня 2024 року закінчувався термін відбування покарання, проте після звільнення він мав бути поміщений до психіатричної клініки з інтенсивним наглядом для проходження необхідного йому курсу лікування.
– Через його діагноз відпускати його на волю було небезпечно. Таких ув’язнених переводять у психдиспансер, – говорить знайомий зі справою правозахисник Ілля (ім’я змінено задля безпеки співрозмовника). – Але Гриценка, за нашими даними, відпустили навіть раніше закінчення його терміну – восени 2023 року. Це зараз він служить у санітарній роті, а у 2023 році його відправили прямісінько на фронт. Це хто ще шизофренік, так? Додуматися маніяку автомат видати.
Точна причина рішення Гриценка підписати контракт нашому співрозмовнику невідома, проте телеграм-канал Shot повідомляв, що на війну маніяк «попросився сам, щоб заробити гроші на перший час на волі, де в нього нічого не залишилося. Після смерті його матері неприватизована квартира в Зеленограді відійшла державі. Гриценко, попередньо, буде служити до кінця СВО, після чого його відпустять на волю».
Регулярно випускають
Після початку вторгнення в Україну в Росії на волю регулярно випускають убивць, ґвалтівників та засуджених за інші тяжкі злочини. Рідні жертв протестують, але безрезультатно.
Резонанс, викликаний повідомленнями про злочини помилуваних через війну, змусив Кремль рекомендувати підконтрольним журналістам не розповідати про подібні події.
За словами правозахисників, убивць і ґвалтівників російська влада вже давно відправляє на війну всупереч чинному законодавству.
– З 2023 року процес регламентував федеральний закон від 24.06.2023 № 270-ФЗ «Про особливості кримінальної відповідальності осіб, які залучаються до участі в спеціальній військовій операції». Засуджених за тяжкими статтями вербувати було не можна. З 23 березня 2024 року процес регулює федеральний закон № 61-ФЗ, там є лише обмеження для засуджених за зґвалтування або насильницькі дії сексуального характеру щодо неповнолітніх. Їх та ще засуджених за екстремістськими статтями заборонено вербувати, – говорить військовий адвокат Сергій (ім’я змінено задля безпеки співрозмовника). – Однак на практиці і до березня 2024 року вербували засуджених за тяжкими статтями.
Наприкінці 2023 року стало відомо про загибель на війні в Україні 55-річного Павла Шувалова. Засуджений у 2021 році на 24 роки колонії житель Тулуна загинув у травні під Луганськом. Його тіло не стали забирати з поля бою, повідомили троє його однополчан. Після його смерті стало відомо, що у квітні 2023-го він уклав контракт із ПВК. На війні він провів 23 дні, у колонії – менше трьох років. За версією слідства, з 1991 по 2019 рік Шувалов зґвалтував як мінімум 27 жінок, двох із яких він убив. Злочини він скоював у Тулуні Іркутської області (місто з населенням менше 40 тисяч осіб).
Десятов показывает как домкратом забил до смерти Илью Лукашевича
У січні 2024 року стало відомо, що в Омську був помилуваний 33-річний Олександр Нагорнюк, який убив місцевого футболіста буквально за пакет із пивом і телефон. У Новосибірську за участь у війні помилували Юрія Десятова, який 26 разів ударив Іллю Лукашевича домкратом по голові для того, щоб викрасти його машину.
Влітку 2024 року на волю вийшли вбивці 19-річної Христини Приходько, які підписали контракт із Міноборони РФ. Тіло Христини знайшли у великій господарській сумці в лісі під Новосибірськом у грудні 2017 року. У 2018-му за її зґвалтування та вбивство засудили на 22 роки та 18 років Сергія Юліна та Максима Овчиннікова. Суддя запевняла батька вбитої, що не максимальний термін гарантує, що вбивці не вийдуть на волю достроково – обидва не відсиділи навіть 6 років.
Голова комітету Держдуми із захисту сім’ї Ніна Останіна пропонувала встановити постійний контроль над колишніми ув’язненими, які повернулися з війни, щоб «захистити суспільство». Її колега з комітету з безпеки Андрій Альшевський назвав ініціативу надмірною, оскільки «герої СВО вже спокутали провину кров'ю і повинні відчути турботу влади і суспільства».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Повертайся із СВО і ріж, кого хочеш». Резонансні убивства в Росії, скоєні учасниками війни проти України ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Не пішов на штурм – зуби плоскогубцями вирвали». Свідчення російського дезертира